З історії Чугуївського краю

Чугуївщина – овіяний легендами край. Проносилися над цими рівнинами суворі вітри історії, лишаючи в живій пам’яті поколінь події сивої давнини. Про дужі слов’янські племена, славнозвісне місто Шарукань, що згадується в “Слові о полку Ігоревім”. І про Дике поле та запустіння родючої землі на кілька століть після нищівних монголо-татарських набігів.

Відродження життя в цій місцевості пов’язане з козаками, які в ХVІІ ст. почали будувати укріплення, серед яких одним з перших був Чугуїв. Датою заснування Чугуєва вважається 1638 рік, коли після кровопролитної битви з поляками оселився тут загін козаків на чолі з гетьманом Яковом Остряницею і збудував фортецю для захисту південних кордонів Московської держави. Окремі землі було роздано під слободи служивим козакам, сотникам, дітям боярським, які й заснували Малинівку, Кочеток, Покровку, Кам’яну Яругу.

На південній околиці селища Малинівка досі збереглася Гостра могила, де поховано славного козацького гетьмана. Перше військове з'єднання, яке дислокувалося в “слободі Малиновій”, за наказом імператриці Катерини І носило форму з малиновим кольором лампасів і кашкетів. Відома спроба закріпачення малинівців та їх непокірність. Дізнавшись про навислу над ними загрозу кріпацтва, козаки вирушили до Санкт-Петербургу. Сотні озброєних вояків домоглися прийому цариці й висловили їй свої резони. Катерині довелося скасувати свій указ.

Якщо дивитися з гори в Чугуєві в сторону селища Кочеток, то розрізані глибоким яром верхівки дерев нагадують голову й хвіст півня. Розповідають, ніби на правому березі Донця в лісах жив біженець з Придніпров’я Кочет. Він зі своїми товаришами-розбійниками нападав на баржі, які пливли річкою, та грабував багатих купців, що везли крам на продаж. Можливо, цей народний герой і дав назву Кочетку.

З 1817 по 1857 рік землі Чугуївського району входили до Слобідсько-українських військових поселень. Мешканці Покровського, Базаліївки, Великої Бабки, Кам'яної Яруги, Тетлеги, Зарожного, Гракового та інших сіл були записані у військові поселенці. Село Коробочкине було центром волості Чугуївського округу, і тут знаходилася волосна управа, збудована за єдиним «зразковим» проектом. Цей будинок зберігся до сьогоднішнього дня.

Крім військової служби, населення нашого краю займалося землеробством, скотарством, бортництвом, садівництвом. На щедрій чугуївській землі хазяйнували справжні умільці. На п’яти тисячах десятин було закладено «государев виноградний сад». Поряд з містом Чугуєвом розкинулися великі шовковичні плантації. В Москву везли звідси мед і віск з державних посік. На місці селища Печеніги існували мисливські угіддя – “государеві лови”, де водилися олені, козулі, дикі кабани, ведмеді. У Москві й Петербурзі користувалися попитом такі вироби чугуївських майстрів як фаетони, коляски, дрожки.

З початку ХХ століття на Чугуївщині почала розвиватися промисловість. Працювали салотопний, шкіряний, горілчаний, пивоварний заводи, водяний і кілька парових вітряків, пізніше з’явилися паркетна фабрика й лісопилка, колісно-механічний завод.

Потужний поштовх для розвитку місцева промисловість отримала за часів радянської влади. Творіннями радянської епохи є селища Есхар, Чкаловське та село Іванівка. Ще йшла громадянська війна, коли було прийнято план електрифікації країни ГОЕЛРО. В нього була включена й Харківська ГРЕС-2 під Чугуєвом. Станцію, що працює до теперішнього часу, було введено в експлуатацію в 1930 році. Разом з нею виросло селище енергетиків Есхар.

У 1929 році на місці безкраїх ковилових степів на 22 тис. га жирного чорнозему було засновано радгосп «Індустріальний». У 1939 році селище отримало ім'я льотчика-героя В. Чкалова. Чкаловське стало відомим на всю країну після того, як за високі показники в роботі його доярки побували на виставці досягнень народного господарства. З 1975р. почав працювати комбінат з відгодівлі свиней, що виріс у найбільший на Україні агропромисловий комплекс «Слобожанський».

Жителі Чугуївщини прославляли свою землю не лише ратними подвигами, але й значними трудовими здобутками в повоєнні роки. Доказом цьому є ціла плеяда Героїв Соціалістичної праці (10 чол.), яким було присвоєно це почесне звання за вагомий внесок у розвиток сільського господарства.

Звитяжну працю радянських людей перервала Велика Вітчизняна війна 1941-1945 років. Мешканці району зазнали чорних днів фашистської окупації, що тривала майже 2 роки, масових розстрілів, знущань німців. Але неможливо підкорити народ, прадіди якого вміли боронити свою землю від ворога й заповідали нащадкам військову доблесть та любов до батьківщини. В 1943р. в ході Курської битви район було визволено військами Воронезького фронту. Більше 7 тисяч наших земляків загинули в боротьбі з фашизмом.

З Чугуївським районом пов’язані імена багатьох діячів науки та культури. Але найвидатнішим з них є художник Ілля Рєпін. Саме його полотна “Хресний хід в дубовому лісі”, що відображає джерело в Кочетку, “Протодиякон” – портрет земляка Івана Уланова з Чугуєва, акварелі з краєвидами Мохнача та ін. зробили наш благодатний край відомим на весь світ.

У 1991 році для України розпочався новий відлік часу – вона стала незалежною. Корінні зміни відбулися в усіх сферах життя. Але незмінним залишилося основне надбання держави і району – люди праці. Саме завдяки їх сумлінності й працьовитості Чугуївський район і сьогодні займає ведучі позиції серед районів Харківської області.