Щороку 1 червня для наших дітлахів було сповіщенням про початок довгоочікуваних канікул, привабливої літньої пори, веселощів та розваг, для дорослих – нагадуванням про необхідність бути уважними до проблем дітей, забезпечення їхнього благополуччя.

Жорстока, кривава війна забрала щасливе дитинство у наших найменших українців. Дехто з них втратив батьків, дехто був вимушений залишити свої домівки, виїхавши у більш безпечні місця, дехто продовжує ховатися у бомбосховищах та підвалах. Хтось дістав поранення від вибухів. На жаль, є й ті, хто загинув від ворожих обстрілів, а ще страшніше – катувань підступного ворога…

Ми віримо, що зовсім скоро на нашій рідній землі знову лунатиме дзвінкий дитячий сміх, а небо буде чистим і безхмарним. Хто, як не діти, – наше майбутнє, продовження не лише нас самих, нашого роду, а й нашої держави. Відродження нації можливе лише в її дітях. Так було завжди, і так буде.

Тож бажаю нашим юним друзям щодня, щохвилини бути здоровими, радісними, щасливими та усміхненими. Адже немає більшого щастя у світі, аніж посмішка дитини.
І нехай якнайшвидше здійсниться найзаповітніша мрія маленьких українців – Україна переможе!